рити — ри/ю, ри/єш, недок. 1) перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що небудь рихле, сипке. 2) перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3) перех. Викопувати, видобувати що небудь із землі. 4) перех., розм.… … Український тлумачний словник
рити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
рити — вырабляць з мармуру, дрэва і пад. (пра скульптуры) … Старабеларускі лексікон
мѣрити — МѢР|ИТИ (42), Ю, ИТЬ гл. 1. Мерить, измерять: глѣбъ кнѧзь мѣрилъ мо‹ре› по ледɤ ѿ тъмɤтороканѧ до кърчева Надп 1068; Подобаѥть вѣдати ˫ако пьрвии лѣ(т). лѹною мѣрѧхѹ КН 1280, 564б; не къ прибытъкѹ мѣрити ˫авлениѥ но цѣнити мѣсто по скѹпѹ. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
ввірити — 1 дієслово доконаного виду довірити щось ввірити 2 дієслово доконаного виду повірити діал … Орфографічний словник української мови
повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити … Орфографічний словник української мови
увірити — 1 дієслово доконаного виду повірити діал. увірити 2 дієслово доконаного виду довірити щось … Орфографічний словник української мови
звірити — 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити звірити 2 дієслово доконаного виду зіставити; випробувати … Орфографічний словник української мови
отъмѣрити — ОТЪМѢР|ИТИ (2*), Ю, ИТЬ гл. Отмерить. Образн.: не акы скотѹ наслажатисѧ плътьск(ы)… нъ размѣрити при всемь все своѥ житиѥ. да и б҃ъ въ тѹ мѣрѹ ѿмѣрить. на сꙊдѣ. СбТр XII/XIII, 57; никтоже ѿ ц(с)рь вр(а)тъ адовъ избы. ни силнии силою преѡдолѣша ни … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вірити — рю, риш, недок. 1) у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому небудь. || у кого. Бути впевненим у кому небудь, вважати когось гідним довір я. 2) у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3) кому. Мати довір я до когось. ••… … Український тлумачний словник
повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
